запинало
ЗАПИНАЛО, а, с. 1. Те, чим запинають що-небудь. Ремо зробив нервовий рух, але Гюлле ледве повернула в його бік голову, і крізь запинало чадри він відчув її застережливий блиск очей (Досв., Гюлле, 1961, 96); Рано вдосвіта Тамара відкинула маскувальне запинало і побачила за вікном сніг (Хижняк, Тамара, 1959, 35); * Образно. Надворі вже лягала ніч, загортаючи все в чорне запинало (Гр., Без хліба, 1958, 120); // Покривало на ліжку. В світлиці стояв святковий стіл, велике ліжко, заслане білим в'язаним запиналом (Сенч., На Бат. горі, 1960, 7).
2. заст. Каптур черниці. Ох, яка була хороша [дівчина], Та як надівала Перед постригом, на личко Чорне запинало! (Щог., Поезії, 1958, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запинало | запинала |
Родовий | запинала | запинал |
Давальний | запиналу | запиналам |
Знахідний | запинало | запинала |
Орудний | запиналом | запиналами |
Місцевий | на/у запиналі | на/у запиналах |
Кличний | запинало | запинала |
запинати
ЗАПИНАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПНУТИ і розм. ЗАП'ЯСТИ, пну, пнеш, док., перех. 1. Закривати, завішуючи або покриваючи що-небудь чимсь. Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною.. Люди аж перелякалися. Давай матки плести; ну запинати вікна й двері, щоб не перся мороз у хату... (Мирний, II, 1954, 110); Чирві подають ліхтар. Він запинає його полою (Мик., І, 1957, 41); Дивлюсь я - схопив тато того кулемета на плечі, поставив до нас на піч, відкотив у куток і запнув рядном (Донч,, VI, 1957, 98); Посеред храму п'єдестал звели І статую поставили на ньому, І вид, немов Ізіді, зап'яли Покровом щільним ідолові свому (Л. Укр., І, 1951, 107); * Образно. Незграбні яри проміж скель запинало [сонце] синястим серпанком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 172); // Накривати, зав'язувати голову (перев. хусткою). До повітки бігла стара Соломія, на ходу запинаючи хустку на голові (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Вона й зодягнулася, як дівка, в рясну спідницю й вишиту сорочку, а голову запнула новою хусткою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 49).
2. Огортати, покривати собою. Дощ ішов безперестанку; хмари запнули вершину Казбеку (Дмит., Наречена, 1959, 112); Прожила [Маланка] життя, а воно раптом впало у прірву. Хоч би слід залишило, хоч би згадку яку. Все зап'яв морок (Коцюб., II, 1955, 105).
3. Загортати поли одягу. Лазар залазив у себе, запинав арештантський халат, душив у собі злість (Коцюб., II, 1955, 191); Було тепло, але він раз у раз запинав поли сірого халата (Донч., III, 1956, 78); Настя відскочила, запнула одяг і в нестямі вдарила Сафара по щоці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 225); // Застібати (на гудзики і т. ін.). - Ідіть додому, - сказала Ольга до Завадкової, розгублено запинаючи аж під шию петельки на халаті (Вільде, Сестри.., 1958, 344).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запинаю | запинаємо |
2 особа | запинаєш | запинаєте |
3 особа | запинає | запинають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запинатиму | запинатимемо |
2 особа | запинатимеш | запинатимете |
3 особа | запинатиме | запинатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запинав | запинали |
Жіночий рід | запинала | |
Середній рід | запинало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запинаймо | |
2 особа | запинай | запинайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | запинаючи | |
Минулий час | запинавши |