заплакати
ЗАПЛАКАТИ, ачу, ачеш, док. 1. неперех. Почати плакати. І я заплакав, жаль малому Було сіроми-сироти (Шевч., II, 1953, 86); Невже побачу я всіх вас, рідних, дорогих, і мати радісно заплаче на грудях стомлених моїх?! (Сос., II, 1958, 426); Почувся шльопок по голому задику, і дівчинка заплакала. -Заплач, Матвійку, дам копійку, - перекривив її Сергійко (Тют., Вир, 1960, 104); * Образно. Вогняною шаблею чорне небо полоснув грім.. Хмари заплакали рясними сльозами (Чендей, Вітер.., 1958, 140); // перен. Почати жалібно кричати (про птахів). Заплакала сова на скелях, мов дитина в сповитку (Н.-Лев., І, 1956, 60); Чайка вдариться і заплаче над прибоєм (Рудь, Дон. зорі, 1958, 38).
2. перех., заст. Плачучи, змочити сльозами. Засвистали козаченьки В похід з полу ночі, -Заплакала Марусенька Свої ясні очі (Укр.. лір. пісні, 1958, 466).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заплакачу | заплакачемо |
2 особа | заплакачеш | заплакачете |
3 особа | заплакаче | заплакачуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заплакав | заплакали |
Жіночий рід | заплакала | |
Середній рід | заплакало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заплакачмо | |
2 особа | заплакач | заплакачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заплакавши |