заплутаний
ЗАПЛУТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заплутати. Ведмідь не вгамовувався. Весь заплутаний мотузками, з мордою, затиснутою залізними прутами, він здригався, мотав лапами, бився, ревів (Трубл., І, 1955, 176); //заплутано, безос. присудк. сл. [Наталя:] Увесь зміст книжки заплутано якимись навмисно безглуздими авторськими «діалектичними» міркуваннями (Мик., І, 1957, 396).
2. у знач. прикм., перен. Складний, важкий для сприйняття. Іван Миколайович.. викреслював на маленьких аркушиках паперу заплутані головоломки схем (Загреб., Спека, 1961, 31); Непомітно виростає певність, що я таки виберусь з лабіринту заплутаних вуличок міста (Кол., На фронті.., 1959, 127).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заплутаний | заплутана | заплутане | заплутані |
Родовий | заплутаного | заплутаної | заплутаного | заплутаних |
Давальний | заплутаному | заплутаній | заплутаному | заплутаним |
Знахідний | заплутаний, заплутаного | заплутану | заплутане | заплутані, заплутаних |
Орудний | заплутаним | заплутаною | заплутаним | заплутаними |
Місцевий | на/у заплутаному, заплутанім | на/у заплутаній | на/у заплутаному, заплутанім | на/у заплутаних |