заповітрений
ЗАПОВІТРЕНИЙ, а, е, діал. 1. Заражений; // у знач. ім. заповітрений, ного, ч. Хворий на чуму. Він бачив, що всі поглядають на нього косо і стороняться від нього, мов від заповітреного (Фр., І, 1955, 155).
2. Наповнений поганим запахом. Млосну тишу, заповітрену важким духом, раптом роздер крик (Панч, І, 1956, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заповітрений | заповітрена | заповітрене | заповітрені |
Родовий | заповітреного | заповітреної | заповітреного | заповітрених |
Давальний | заповітреному | заповітреній | заповітреному | заповітреним |
Знахідний | заповітрений, заповітреного | заповітрену | заповітрене | заповітрені, заповітрених |
Орудний | заповітреним | заповітреною | заповітреним | заповітреними |
Місцевий | на/у заповітреному, заповітренім | на/у заповітреній | на/у заповітреному, заповітренім | на/у заповітрених |