запозирливий
ЗАПОЗИРЛИВИЙ, а, е, діал. Підозрілий, недовірливий. Задумався [дяк]. Далі стрепенувся, кинув на мене запозирливий, гострий погляд (Вас., II, 1959, 77).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запозирливий | запозирлива | запозирливе | запозирливі |
Родовий | запозирливого | запозирливої | запозирливого | запозирливих |
Давальний | запозирливому | запозирливій | запозирливому | запозирливим |
Знахідний | запозирливий, запозирливого | запозирливу | запозирливе | запозирливі, запозирливих |
Орудний | запозирливим | запозирливою | запозирливим | запозирливими |
Місцевий | на/у запозирливому, запозирливім | на/у запозирливій | на/у запозирливому, запозирливім | на/у запозирливих |