запорати
ЗАПОРАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Справитися з роботою, яка стосується кого-, чого-небудь. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав (Сл. Гр.); - А ти вечеряв, сину? - Вечеряв, мамо. І корову запорав, і дров нарубав (Кучер, Трудна любов, 1960, 534).
2. Обробити або засіяти землю. - Скільки ви запорали поля торік? - Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес (Барв., Опов.., 1902, 306); Наприкінці жовтня я одержав твій останній лист, там писалось, що ти вже запорала ділянку і на зліт збираєшся до міста (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 115).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запораю | запораємо |
2 особа | запораєш | запораєте |
3 особа | запорає | запорають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запорав | запорали |
Жіночий рід | запорала | |
Середній рід | запорало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запораймо | |
2 особа | запорай | запорайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запоравши |