заприязнений
ЗАПРИЯЗНЕНИЙ, а, е. Який заприязнився. Я пішов до заприязненого зі мною високого урядника в найближчій канцелярії, щоб перед ним розкрити свою душу (Фр., III. 1950, 245).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заприязнений | заприязнена | заприязнене | заприязнені |
Родовий | заприязненого | заприязненої | заприязненого | заприязнених |
Давальний | заприязненому | заприязненій | заприязненому | заприязненим |
Знахідний | заприязнений, заприязненого | заприязнену | заприязнене | заприязнені, заприязнених |
Орудний | заприязненим | заприязненою | заприязненим | заприязненими |
Місцевий | на/у заприязненому, заприязненім | на/у заприязненій | на/у заприязненому, заприязненім | на/у заприязнених |