зарипіти
ЗАРИПІТИ, плю, пиш; мн. зариплять; док., без додатка і чим, рідко що. Почати рипіти, видавати, утворювати низькі скрипучі звуки. Зарипіли старі важкі двері й одчинились (Н.-Лев., IV, 1956, 283); Панночка, одягаючись, так зашелестіла і зарипіла шовками, що нерви мої не витримали сього прикрого для мене шелесту, і я вийшла й собі слідом за бабусею (Л. Укр., III, 1952, 603); Одразу коло дверей зарипіла гармошка (Вас., І, 1959, 315); Весь батальйон гойднувся, зарипів чобітьми і в одну мить подався на правий фланг (Кучер, Чорноморці, 1956, 539); // безос. На пожежній вежі раптом загриміло, зарипіло, загуло, і тоді один по одному ..полинули в темінь ночі повільні, затруднені, хворі удари (Смолич, II, 1958, 89); // розм. Заговорити або заспівати низьким скрипучим голосом. Хор знов зарипів «Многая літа» (Фр., II, 1950, 372); - У вас мама є? - запитала дівчина-галка. - Мама є і сестричка малесенька, - зарипів я (Ю. Янов., II, 1958, 70).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зариплю | зарипимо |
2 особа | зарипиш | зарипите |
3 особа | зарипить | зариплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зарипів | зарипіли |
Жіночий рід | зарипіла | |
Середній рід | зарипіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зарипімо | |
2 особа | зарипи | зарипіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зарипівши |