зарозумілець
ЗАРОЗУМІЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто поводиться зарозуміло. - Треба навчити малого зарозумільця, щоби мав пам'ятку (Ков., Тв., 1958, 433).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зарозумілець | зарозумільці |
Родовий | зарозумільця | зарозумільців |
Давальний | зарозумільцеві, зарозумільцю | зарозумільцям |
Знахідний | зарозумільця | зарозумільців |
Орудний | зарозумільцем | зарозумільцями |
Місцевий | на/у зарозумільці, зарозумільцеві | на/у зарозумільцях |
Кличний | зарозумільцю | зарозумільці |