заручати
ЗАРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ЗАРУЧИТИ, учу, учиш, док., перех. Виконуючи певний обряд, оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим. -Коли воля ваша, хліб наш приймайте і дітей заручайте (Н.-Лев., І, 1956, 134); Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Вовчок, І, 1955, 51); [Деїфоб:] Ми заручили тебе оце тепер за Ономая, царя лідійського (Л. Укр., II, 1951, 280); Сусідки лише губами поцмокували, а одна не могла віджалкувати, що не має сина, котрого могла б з Гіндою заручити (Кобр., Вибр., 1954, 73).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заручаю | заручаємо |
2 особа | заручаєш | заручаєте |
3 особа | заручає | заручають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заручатиму | заручатимемо |
2 особа | заручатимеш | заручатимете |
3 особа | заручатиме | заручатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заручав | заручали |
Жіночий рід | заручала | |
Середній рід | заручало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заручаймо | |
2 особа | заручай | заручайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заручаючи | |
Минулий час | заручавши |