засвідчений
ЗАСВІДЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засвідчити. Контракти були підписані й засвідчені нотарем (Фр., III, 1950, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засвідчений | засвідчена | засвідчене | засвідчені |
Родовий | засвідченого | засвідченої | засвідченого | засвідчених |
Давальний | засвідченому | засвідченій | засвідченому | засвідченим |
Знахідний | засвідчений, засвідченого | засвідчену | засвідчене | засвідчені, засвідчених |
Орудний | засвідченим | засвідченою | засвідченим | засвідченими |
Місцевий | на/у засвідченому, засвідченім | на/у засвідченій | на/у засвідченому, засвідченім | на/у засвідчених |