засичати
ЗАСИЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Почати сичати, видавати або утворювати звуки, які нагадують протяжну вимову звука «с». В печі щось бухнуло, зашипіло, засичало. То збігав куліш (Коцюб., І, 1955, 15); Он гадюка засичала І сховалася в траву (Щог., Поезії, 1958, 143); Старий білий гусак.. засичав різко (Фр., II, 1950, 55); Вагон глухо засичав і ліниво посунувся (Досв., Вибр., 1959, 206); // Вимовити протяжно звук «с», заспокоюючи кого-небудь, закликаючи до тиші. - Чого ви лізете? Гетьте! - скрикнула вона.. - Цссс!.. - засичав Загнибіда і знову почав дослухатись (Мирний, III, 1954, 96).
2. перен. Заговорити тихо, але дуже сердито. - Цить! ци-ть! ..моє ти безталання!.. - засичала вона й позеленіла (Мирний, І, 1954, 53); Він просто нахилився йому до вуха й гаряче щось зашепотів. Ні, не зашепотів, а засичав від злості (Кучер, Трудна любов, 1960, 293).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засичу | засичимо |
2 особа | засичиш | засичите |
3 особа | засичить | засичать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засичав | засичали |
Жіночий рід | засичала | |
Середній рід | засичало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засичмо | |
2 особа | засич | засичте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | засичавши |