заслання
ЗАСЛАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. заслати1. - Подумайте самі: заслання в сибірські села не зменшує революційну небезпеку, а, на жаль, переносить її на більшу територію імперії (Стельмах, 1, 1962, 17).
2. Покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості. Читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір... (Коцюб., І, 1955, 77); Він натякав на Варжакове минуле, на те, що після подій 1905 року той кілька років відбував заслання десь на соляних промислах в Астраханській губернії (Гончар, II, 1959, 17).
3. Місце, де відбувають кару. Кайданами і Чернишевський дзвенів, І Ленін ішов у заслання (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 292); Через місяць, після прибуття на каторгу, втік коваль Єгор із заслання (Цюпа, Три явори, 1958, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заслання | заслання |
Родовий | заслання | заслань |
Давальний | засланню | засланням |
Знахідний | заслання | заслання |
Орудний | засланням | засланнями |
Місцевий | на/у засланні | на/у засланнях |
Кличний | заслання | заслання |