засліплений
ЗАСЛІПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засліпити. Засліплені раптовим світлом, ми ледве могли розглядіти присутніх у кімнаті (Досв., Вибр., 1959, 159); Семен Барабаш зачинив за собою двері госпіталю й спинився, засліплений снігом і сонцем (Сміл., Зустрічі, 1936, 200); Вона була до такої міри засліплена ним, що не тільки кращого, а й розумнішого вже ніколи не знала (Баш, Надія, 1960, 125); Лук'ян, кліпаючи повіками, скаженів, засліплений безмежною люттю (Шиян, Переможці, 1950, 83); Втиснувшись у запічок, засліплений жахом, Мусій не впізнавав у почорнілому.. чоловікові рідного батька (Речм., Весн. грози, 1961, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засліплений | засліплена | засліплене | засліплені |
Родовий | засліпленого | засліпленої | засліпленого | засліплених |
Давальний | засліпленому | засліпленій | засліпленому | засліпленим |
Знахідний | засліплений, засліпленого | засліплену | засліплене | засліплені, засліплених |
Орудний | засліпленим | засліпленою | засліпленим | засліпленими |
Місцевий | на/у засліпленому, засліпленім | на/у засліпленій | на/у засліпленому, засліпленім | на/у засліплених |