засув
ЗАСУВ, діал. ЗАСОВ, а, ч. Рухомий дерев'яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки і т. ін. Увіходить [воротар] у двір, зачиняє хвіртку, засуває важким засувом браму і йде собі праворуч (Л. Укр., III, 1952, 307); Жінки й діти давно порозбігалися з катакомб у квартири, міцно зачинивши на всі засуви свої віконниці й ворота (Кучер, Чорноморці, 1956, 225); В хаті ще світиться, але двері були на засові (Стельмах, II, 1962, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | засув | засуви |
Родовий | засува | засувів |
Давальний | засувові, засуву | засувам |
Знахідний | засув | засуви |
Орудний | засувом | засувами |
Місцевий | на/у засуві | на/у засувах |
Кличний | засуве | засуви |