засічений
ЗАСІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засікти1 1, 2. В 1835 р. повстали лівобережні козаки.. Заворушення козаків були придушені військовою силою, а керівники руху на смерть засічені шпіцрутенами (Іст. УРСР, І, 1953, 420); // у знач. прикм. Перевіряв [Богучар] усе, провадив пристрілку по засічених квадратах цілим полком (Кучер, Чорноморці, 1956, 124).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засічений | засічена | засічене | засічені |
Родовий | засіченого | засіченої | засіченого | засічених |
Давальний | засіченому | засіченій | засіченому | засіченим |
Знахідний | засічений, засіченого | засічену | засічене | засічені, засічених |
Орудний | засіченим | засіченою | засіченим | засіченими |
Місцевий | на/у засіченому, засіченім | на/у засіченій | на/у засіченому, засіченім | на/у засічених |