затарабанити
ЗАТАРАБАНИТИ, ню, ниш, док., розм. 1. Почати тарабанити, часто видавати гучні звуки. В цей час затарабанив телефонний дзвінок (Стельмах, Кров людська... І, 1957, 236); Тріснуло ще раз по раз. Після того затарабанили вінчестери всіх мисливців (Трубл., І, 1955, 147); // чим, у що-небудь, по чому-небудь. Почати часто ударяти, стукати і т. ін. Десь опівночі гримнув весняний грім, дощ затарабанив у вікна (Донч., III, 1956, 37); В цю мить у двері густо затарабанили. Іван Іванович побіг відчиняти (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 149); Василько затарабанив голими п'ятами по мокрих боках коня (Панч, II, 1956. 139).
2. перен. Заговорити швидко, скоромовкою. Я розкрив рота, хотів щось сказати. Куди тобі! Як засипала, як затарабанила, мов заведена (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18); Вадим Успенський, немов у школі, хутко затарабанив колись натовкмачені йому слова (Панч, В дорозі, 1959, 66).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затарабаню | затарабанимо |
2 особа | затарабаниш | затарабаните |
3 особа | затарабанить | затарабанять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затарабанив | затарабанили |
Жіночий рід | затарабанила | |
Середній рід | затарабанило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затарабаньмо | |
2 особа | затарабань | затарабаньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затарабанивши |