затверділий
ЗАТВЕРДІЛИЙ, ЗАТВЕРДЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до затвердіти, затверднути. Затверділі за літо листки крешуть, мов шаблі об панцир, - і шум їхній гострий, тривожний (Сенч., На Бат. горі, 1960, 55); Сліпуче сонце відбивалося на снігу, затверділому від морозу (Ткач, Плем'я.., 1961, 6).
2. у знач. прикм. Твердий. Оленчук нагодував офіцера із власного вузлика, поділившись із ним домашніми затверділими маторжениками (Гончар, II, 1959, 37); // Зашкарублий. І з затвердлих душ спаде кора, розтане під жаром любові (У. Кравч., Вибр., 1958, 108).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затверділий | затверділа | затверділе | затверділі |
Родовий | затверділого | затверділої | затверділого | затверділих |
Давальний | затверділому | затверділій | затверділому | затверділим |
Знахідний | затверділий, затверділого | затверділу | затверділе | затверділі, затверділих |
Орудний | затверділим | затверділою | затверділим | затверділими |
Місцевий | на/у затверділому, затверділім | на/у затверділій | на/у затверділому, затверділім | на/у затверділих |