затирити
ЗАТИРИТИ, рю, риш, док., фам. Занести, закинути куди-небудь далеко або так, що важко знайти. [Антон:] Чого ж це тебе аж сюди, за п'ятнадцять верстов занесло? [Ничипір:] Ого-го! П'ятнадцять верстов? От анахтемська мара аж куди затирила!. (Кроп., І, 1958, 202); - А пошукай-но, дитино, халат. Якась роззява його так затирила, що не можу й знайти (Дім., Ідол, 1961, 51).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затирю | затиримо |
2 особа | затириш | затирите |
3 особа | затирить | затирять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затирив | затирили |
Жіночий рід | затирила | |
Середній рід | затирило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затирімо | |
2 особа | затири | затиріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затиривши |