затлумити
ЗАТЛУМИТИ, умлю, умиш; мн. затлумлять; док., перех., розм.. Подавити, заглушити. Я не можу обернутися в покірну машину.. і затлумити в собі всі поривання (Л. Укр., III, 1952, 547); * Образно. Так хай же слава невмируща Про тебе скрізь загомонить, І ні злоба, ні заздрість злюща її повік не затлумить (Сам., І, 1958, 152); // рідко. Пригнітити. [Дрейсігер:], Що се вас так затлумило? Чи вам хто в'язи скрутив? (Л. Укр., IV, 1954, 240).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затлумлю | затлумимо |
2 особа | затлумиш | затлумите |
3 особа | затлумить | затлумлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затлумив | затлумили |
Жіночий рід | затлумила | |
Середній рід | затлумило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затлумімо | |
2 особа | затлуми | затлуміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затлумивши |