затривожений
ЗАТРИВОЖЕНИЙ, а, е. 1. діал. Дієпр. пас. мин. ч. до затривожити. Стоять, закам'янівши, Турок та Катря, затривожені раптовою якоюсь причиною (Ю. Янов., IV, 1959, 73).
2. у знач. прикм., розм. Який перебуває у стані тривоги; стривожений. Не дочекавшись нічого, затривожена Дарка добилася аж до шкільного куратора з просьбою (Козл., Сонце.., 1957, 78); // Який виражає тривогу. Моя мати поглянула на мене майже з переляком - і я вичитав запитання з затривожених її очей (Коб., III, 1956, 63).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затривожений | затривожена | затривожене | затривожені |
Родовий | затривоженого | затривоженої | затривоженого | затривожених |
Давальний | затривоженому | затривоженій | затривоженому | затривоженим |
Знахідний | затривожений, затривоженого | затривожену | затривожене | затривожені, затривожених |
Орудний | затривоженим | затривоженою | затривоженим | затривоженими |
Місцевий | на/у затривоженому, затривоженім | на/у затривоженій | на/у затривоженому, затривоженім | на/у затривожених |