затупцювати
ЗАТУПЦЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. Почати тупцювати, топтатися на одному місці, переступаючи з ноги на ногу. Раптом Лебідь [кінь] зупинився й затупцював, миттю блиснув у повітрі копитами, щоб збутися вершника (Чендей, Поєдинок, 1962, 163); Дід Терешко затупцював на місці, обсмикуючи піджак (Зар., Антеї, 1962, 8).
2. розм. Почати рухатися (перев. безладно). Вербурн вийшов, а Маніу, зірвавшись на свої ходулі, затупцював по кімнаті (Чаб., Балкан. весна, 1960, 241); // Піти, попрямувати куди-небудь. - Ахмет поїхав на поле, - ніби йому у відповідь промовила Гюлле, сівши на віслючка, що затупцював дорогою (Досв., Гюлле, 1961, 109).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затупцюю | затупцюємо |
2 особа | затупцюєш | затупцюєте |
3 особа | затупцює | затупцюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затупцював | затупцювали |
Жіночий рід | затупцювала | |
Середній рід | затупцювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затупцюймо | |
2 особа | затупцюй | затупцюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затупцювавши |