затурбований
ЗАТУРБОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до затурбувати. А він лежить у домовині Покритий квітами, вінками, Не затурбований думками - Такий ясний, спокійний нині! (Тарн., З дал. дороги, 1961, 458).
2. у знач. прикм. Стурбований, схвильований. - А все-таки щось таке мусить там бути, -мовив затурбований.. комісар (Фр., IV, 1950, 168); // Який виражає турботу, занепокоєння. - Що там поробляєш? - повторив я лагідніше своє питання. - Нічого. Шукаю.. і не знаходжу,- відповів [Нестор] затурбованим голосом (Коб., III, 1956, 45); Затурбоване обличчя.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затурбований | затурбована | затурбоване | затурбовані |
Родовий | затурбованого | затурбованої | затурбованого | затурбованих |
Давальний | затурбованому | затурбованій | затурбованому | затурбованим |
Знахідний | затурбований, затурбованого | затурбовану | затурбоване | затурбовані, затурбованих |
Орудний | затурбованим | затурбованою | затурбованим | затурбованими |
Місцевий | на/у затурбованому, затурбованім | на/у затурбованій | на/у затурбованому, затурбованім | на/у затурбованих |