затяжкий
ЗАТЯЖКИЙ, а, е, розм. Тяжчий, ніж звичайно, або надто тяжкий. Її тонка стать ніби натягнулась, щоб повісити портрет добре. Одначе це не вдавалось їй. Очевидно, був образ затяжкий для неї (Коб., III, 1956, 142); - Що чувати, пане сотнику? - з цікавістю піднімає підполковник над теплим сіном затяжку для його шиї голову (Стельмах, II, 1962, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затяжкий | затяжка | затяжке | затяжкі |
Родовий | затяжкого | затяжкої | затяжкого | затяжких |
Давальний | затяжкому | затяжкій | затяжкому | затяжким |
Знахідний | затяжкий, затяжкого | затяжку | затяжке | затяжкі, затяжких |
Орудний | затяжким | затяжкою | затяжким | затяжкими |
Місцевий | на/у затяжкому, затяжкім | на/у затяжкій | на/у затяжкому, затяжкім | на/у затяжких |