захвалювальний
ЗАХВАЛЮВАЛЬНИЙ, а, е. Який захвалює кого-, що-небудь. Закликаючи не боятись нападок реакційних журналістів, не зважати на голоси захвалювальної критики, він [Т. Шевченко] робив першу спробу критичної переоцінки явищ нової української літератури (Іст. укр. літ.. І, 1954, 244); Він якусь мить відкашлювався, поки спромігся відповісти на захвалювальні слова Кужеля (Добр., Тече річка.., 1961, 307).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захвалювальний | захвалювальна | захвалювальне | захвалювальні |
Родовий | захвалювального | захвалювальної | захвалювального | захвалювальних |
Давальний | захвалювальному | захвалювальній | захвалювальному | захвалювальним |
Знахідний | захвалювальний, захвалювального | захвалювальну | захвалювальне | захвалювальні, захвалювальних |
Орудний | захвалювальним | захвалювальною | захвалювальним | захвалювальними |
Місцевий | на/у захвалювальному, захвалювальнім | на/у захвалювальній | на/у захвалювальному, захвалювальнім | на/у захвалювальних |