захлялий
ЗАХЛЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захлянути, захляти; // у знач. прикм. - Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні; ще гірші од наших циган? - спиталась Богаза (Н.-Лев., III, 1956, 296); Есесівці тюпали в своїй обвислій, зганьбленій уніформі, опустивши погляди вниз, тупо скоряючись долі. Спітнілі, зарослі, обшарпані, мов юрмища захлялих лісових волоцюг (Гончар, III, 1959, 451).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захлялий | захляла | захляле | захлялі |
Родовий | захлялого | захлялої | захлялого | захлялих |
Давальний | захлялому | захлялій | захлялому | захлялим |
Знахідний | захлялий, захлялого | захлялу | захляле | захлялі, захлялих |
Орудний | захлялим | захлялою | захлялим | захлялими |
Місцевий | на/у захлялому, захлялім | на/у захлялій | на/у захлялому, захлялім | на/у захлялих |