захмарюватися
ЗАХМАРЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАХМАРИТИСЯ, иться, док. 1. Вкриватися, заволікатися (частіше хмарами). Дні все коротшають, міняться, гляне сонечко й знову захмариться... (Л. Укр., І, 1951, 226); Вирішили проситись на нічліг, тим паче, що небо захмарилось і почав накрапувати дощ (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 125); // безос. І вітер зривався. Отож - Захмарилось, блискало збоку... Іду і міркую: от-от піде дощ! (С. Ол., Вибр., 1959, 92); * Образно. Сиділи й мовчали. Мовчала й темна ніч. Глянула зорями так ніжно й ласкаво та й захмарилася (Головко, І, 1957, 123).
2. перен.., розм. Затьмарюватися, затемнюватися чим-небудь. * Образно. [Оксана:] Остання надія захмарилась (Кроп., І, 1958, 416); Дух Трипілля, дух свободи, Що од Леніна у нас, В лавах дужого народу Не захмаривсь, не загас (Ус., Лави.., 1948, 145).
3. перен. Ставати сумним, похмурим; засмучуватися. І захмаривсь гетьман (Граб., І, 1959, 297); // Набувати сумного, похмурого виразу. Максимове обличчя захмарюється тривогою передбурі (Бабляк, Літопис.., 1961, 6); В міру того, як балакучий Судислав розказував свої вістки, чоло воєводи захмарювалося сумом та гнівом (Оп., Іду.., 1958, 647).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захмарююся | захмарюємося |
2 особа | захмарюєшся | захмарюєтеся |
3 особа | захмарюється | захмарюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захмарюватимуся | захмарюватимемося |
2 особа | захмарюватимешся | захмарюватиметеся |
3 особа | захмарюватиметься | захмарюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захмарювався | захмарювалися |
Жіночий рід | захмарювалася | |
Середній рід | захмарювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захмарюймося | |
2 особа | захмарюйся | захмарюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | захмарюючись | |
Минулий час | захмарювавшись |