захрумтіти
ЗАХРУМТІТИ, мчу, мтиш, док. 1. Почати хрумтіти, видавати хрумтіння, ламаючись, дроблячись і т. ін. Дихнув з поля сухий, колючий вітерець; битим склом захрумтіли під ногами зашерхлі вже калюжки... (Ряб., Жайворонки, 1957, 136); // Захрустіти. Катря заломила руки під грудьми, аж пальці захрумтіли (Кучер, Прощай.., 1957, 303).
2. розм. Почати їсти з хрумтінням.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захрумчу | захрумтимо |
2 особа | захрумтиш | захрумтите |
3 особа | захрумтить | захрумтять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захрумтів | захрумтіли |
Жіночий рід | захрумтіла | |
Середній рід | захрумтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захрумтімо | |
2 особа | захрумти | захрумтіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захрумтівши |