зацарювати
ЗАЦАРЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. Почати царювати.
2. перен. Поширившись, почати переважати десь; запанувати. І в тиші, що знов зацарювала над майданом, всі почули, як щось і справді шкрябає й скавчить, мов цуценя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 216); Тиша, яка зацарювала на кордонах, не мусила запаморочити голови у Варшаві. І.. він [канцлер] все учинив для того, щоб сенатори та воєводи цієї зими сиділи по своїх місцях (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 104).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацарюю | зацарюємо |
2 особа | зацарюєш | зацарюєте |
3 особа | зацарює | зацарюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зацарював | зацарювали |
Жіночий рід | зацарювала | |
Середній рід | зацарювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зацарюймо | |
2 особа | зацарюй | зацарюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зацарювавши |