заціпенілий
ЗАЦІПЕНІЛИЙ, рідко ЗАЦІПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заціпеніти, заціпнути. Потім жінка підвела заціпенілу від жахливої звістки гостю до маленького віконця, показала в засніжений степ: - Мій покликав мужиків, шукають [Ларису]... (Руд., Остання шабля, 1959, 251); // у знач. прикм. Семенюк з трудом підвівся на заціпенілі ноги і мимовільно прикрив двері (Галан, Гори.., 1956, 229); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить, Що безтурботно в сонмищах лукавих Заціплії сумління їх термосить (Фр., XI, 1952, 278).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заціпенілий | заціпеніла | заціпеніле | заціпенілі |
Родовий | заціпенілого | заціпенілої | заціпенілого | заціпенілих |
Давальний | заціпенілому | заціпенілій | заціпенілому | заціпенілим |
Знахідний | заціпенілий, заціпенілого | заціпенілу | заціпеніле | заціпенілі, заціпенілих |
Орудний | заціпенілим | заціпенілою | заціпенілим | заціпенілими |
Місцевий | на/у заціпенілому, заціпенілім | на/у заціпенілій | на/у заціпенілому, заціпенілім | на/у заціпенілих |