зачмокати
ЗАЧМОКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати чмокати, робити характерні звуки, втягуючи губи (про людину, тварину). [Самрось:] А вгадай, на чім кум горілку настоює? Не вгадаєш! ..Там така смашна [смачна], що й мертвий зачмокав би губами!.. (Кроп., II, 1958, 27); Галочка смачно зачмокала губками, потім глибоко, уривчасто, мовби після великої втоми, зітхнула (Ряб., Жайворонки, 1957, 213); * Образно. Знову вперто задудонів «максим», і кулі зачмокали по мокрому ґрунті (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 544).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачмокаю | зачмокаємо |
2 особа | зачмокаєш | зачмокаєте |
3 особа | зачмокає | зачмокають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зачмокав | зачмокали |
Жіночий рід | зачмокала | |
Середній рід | зачмокало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачмокаймо | |
2 особа | зачмокай | зачмокайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зачмокавши |