зачудовання
ЗАЧУДОВАННЯ, рідше ЗАЧУДУВАННЯ, я, с., розм. Стан за знач. зачудуватися. Він показав на машинку. То був годинник, чи нюренберзьке яйце. Так назвали його, бо був схожий до яйця. Всі судді і хто лиш був у залі з зачудованням дивились на годинник (Коцюб., III, 1956, 10); Вигук зачудовання вихопився з юрби: модель перелетіла через верхівку дерева й поволі, плавно почала спускатися... (Донч., І, 1956, 72); Дівчинка вже цілком кам'яніла в здивуванні та зачудованні (Ю. Янов., IV, 1959, 87); Ніхто не в силі описати його зачудування, коли побачив скарбницю зовсім порожньою (Фр., VIII, 1952, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зачудовання | зачудовання |
Родовий | зачудовання | зачудовань |
Давальний | зачудованню | зачудованням |
Знахідний | зачудовання | зачудовання |
Орудний | зачудованням | зачудованнями |
Місцевий | на/у зачудованні | на/у зачудованнях |
Кличний | зачудовання | зачудовання |