зачумлений
ЗАЧУМЛЕНИЙ, а, е. 1. Те саме, що зачумілий 1. За вікном - сторожка мертва вулиця. Все місто - зачумлене гробовище (Кач., II, 1958, 309); * У порівн. Я почувала себе як зачумлена (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 34).
2. перен. Те саме, що зачумілий 2. Як війна вирувала довкола, розливаючи ріками кров, у будьоннівське військо Микола на зачумлену шляхту пішов (Гонч., Вибр., 1959, 95).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачумлений | зачумлена | зачумлене | зачумлені |
Родовий | зачумленого | зачумленої | зачумленого | зачумлених |
Давальний | зачумленому | зачумленій | зачумленому | зачумленим |
Знахідний | зачумлений, зачумленого | зачумлену | зачумлене | зачумлені, зачумлених |
Орудний | зачумленим | зачумленою | зачумленим | зачумленими |
Місцевий | на/у зачумленому, зачумленім | на/у зачумленій | на/у зачумленому, зачумленім | на/у зачумлених |