зашамотіти
ЗАШАМОТІТИ, очу, отиш, док., розм. 1. Почати шамотіти, утворювати легкий шелест, шарудіння (про траву, листя, одяг і т. ін.). Враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів (Коцюб., І, 1955, 149); Дівчина побігла, зашамотівши своїми накоцюбленими спідницями (Григ., Вибр , 1959, 361); Стиха зашамотіла верхів'ям висока сосна за вікном (Коз., Сальвія, 1959, 107).
2. Почати вовтузитися, рухатися з невеликим шумом.- Дядьку, дядьку... А вийдіть! - Тихо в хаті. Потім - чути було - рипнув піл, і щось по хаті зашамотіло (Головко, І, 1957, 100); // безос. У сінях зашамотіло, і з'явився Артем Григорович (Гур., Наша молодість, 1949, 184).
3. Заговорити, шамкаючи або шепчучи. Старий Карпо примружив старечі очі і, розпливаючись усмішкою, зашамотів: - Високо літаєш, та влучно б'єш, Петре Конашевичу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57); Люди в Пампушчинім таборі, впізнавши Козака, стривожено загомоніли, зашамотіли та зразу й заніміли (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 42).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашамочу | зашамотимо |
2 особа | зашамотиш | зашамотите |
3 особа | зашамотить | зашамотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашамотів | зашамотіли |
Жіночий рід | зашамотіла | |
Середній рід | зашамотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашамотімо | |
2 особа | зашамоти | зашамотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашамотівши |