зашварґотіти
ЗАШВАРГОТІТИ, очу, отиш і ЗАШВАРГОТАТИ, очу, очеш, док., заст. 1. Почати говорити швидко і нерозбірливо (звичайно чужою мовою).
2. Сильно зашуміти, зашелестіти. Третій мовчки струну ув'язував до скрипки, а четвертий лежав, читав та як жбурне книжкою під поріг! аж листки зашварготали (Свидн., Люборацькі, 1955, 157).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашварґочу | зашварґотимо |
2 особа | зашварґотиш | зашварґотите |
3 особа | зашварґотить | зашварґотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашварґотів | зашварґотіли |
Жіночий рід | зашварґотіла | |
Середній рід | зашварґотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашварґотімо | |
2 особа | зашварґоти | зашварґотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашварґотівши |