заюшити
ЗАЮШИТИ, шу, шиш, док., розм. 1. тільки 3 ос., неперех. Политися (звичайно про кров). Кров крізь пальці цівкою заюшила... (Збірник про Кроп., 1955, 23); В його з носа заюшила кров (Сам., II, 1958, 235).
2. перех. Покривавити, побити до крові. Поки збіглися сусіди, брати вже встигли заюшити один одному носи (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 18); - І встиг розглядіти того, хто говорив. Більше того, я знаю, що заюшив його Віктор Михайлович, коли він тікав з заводу під час тривоги... (Шовк., Інженери, 1956, 384); // Залити (про кров). Люди стинаються з людьми... кров річками ллється... заюшила вона всю землю (Мирний, IV, 1955, 333); Пальці йому враз заюшила кров (Смолич, Мир.., 1958, 10).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заюшу | заюшимо |
2 особа | заюшиш | заюшите |
3 особа | заюшить | заюшать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заюшив | заюшили |
Жіночий рід | заюшила | |
Середній рід | заюшило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заюшімо | |
2 особа | заюши | заюшіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заюшивши |