заіржати
ЗАІРЖАТИ і ЗАРЖАТИ, жу, жеш, док. 1. Почати іржати, ржати (про коней). Приємний вогкий холод обхопив зразу Йона, коні весело заіржали, піднявши догори голови (Коцюб., І, 1955, 240); Сірий Семенів кінь, відчувши господаря, злегка заіржав (Ле, Хмельницький, І, 1957, 101); Заржали коні у темнім гаї (Рильський, II, 1960, 263).
2. перен., розм. Голосно, нестримно зареготати. Хлопці радісно заіржали (Вас., І, 1959, 122); - Хо-хо? - заржав хрипло поліцай (Збан., Єдина, 1959, 58).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заіржу | заіржемо |
2 особа | заіржеш | заіржете |
3 особа | заірже | заіржуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заіржав | заіржали |
Жіночий рід | заіржала | |
Середній рід | заіржало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заіржімо | |
2 особа | заіржи | заіржіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заіржавши |