збабитися
ЗБАБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. збабляться; док., зневажл. Стати м'якосердим, надмірно чутливим. Побачив рідні поля, почув м'яке українське слово і розкис, збабився дід: руки дрижать, очі плачуть, уста лихоманно шепочуть щось своє, дідівське, заповітне (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 15); А коли б і зважили [козаки] на його горе,- старшина скористалася б з цієї нагоди, сказала б, що він [гетьман] збабився, що ладен він лити козацьку кров заради власного щастя (Тулуб, Людолови, I, 1957, 406).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збаблюся | збабимося |
2 особа | збабишся | збабитеся |
3 особа | збабиться | збабляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збабився | збабилися |
Жіночий рід | збабилася | |
Середній рід | збабилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збабмося | |
2 особа | збабся | збабтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збабившись |