збагнітувати
ЗБАГНІТУВАТИ, ітую, ітуєш, док., перех., діал. 1. Док. до багнітувати. Нащо я його надіну, щоб збагнітувати одразу? (Сл. Гр.); - У сусіди впросилась до такої ж, як сама, яги, аби хоч сим свого старого збагнітувати (Барв., Опов.., 1902, 188); Той Менелай йому і носа, й вуса втяв, Збагнітував, що страх було й дивиться (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 358).
2. Знищити кого-, що-небудь.- Думаєш, так просто збагнітувати того песика, якщо він вдень від панів не відходив, а вночі спав на килимку біля ліжка пані (Кочура, Зол. грамота, 1960, 102).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збагнітую | збагнітуємо |
2 особа | збагнітуєш | збагнітуєте |
3 особа | збагнітує | збагнітують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збагнітував | збагнітували |
Жіночий рід | збагнітувала | |
Середній рід | збагнітувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збагнітуймо | |
2 особа | збагнітуй | збагнітуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збагнітувавши |