зблідлий
ЗБЛІДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збліднути. - Банда! Банда!!! - моторошно пролунало на весь вагон.. Воєнком уже був на ногах. Зблідлий, рішучий, з браунінгом в руці, поривно вихопився на середину вагона (Гончар, II, 1959, 170); По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Мирний, І, 1954, 319); Коли в хаті пахне сухими травами і над зблідлими від часу фотографічними картками на стіні темніє пучок волошок, це нагадує про літо (Донч., IV, 1957, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зблідлий | зблідла | зблідле | зблідлі |
Родовий | зблідлого | зблідлої | зблідлого | зблідлих |
Давальний | зблідлому | зблідлій | зблідлому | зблідлим |
Знахідний | зблідлий, зблідлого | зблідлу | зблідле | зблідлі, зблідлих |
Орудний | зблідлим | зблідлою | зблідлим | зблідлими |
Місцевий | на/у зблідлому, зблідлім | на/у зблідлій | на/у зблідлому, зблідлім | на/у зблідлих |