збракувати
ЗБРАКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Визнавши неповноцінним, непридатним для чого-небудь, відхилити. - Збракували? - глухо спитав Онисько, уздрівши Якова. - Ні, прийняли були,- почав тихо Яків (Мирний, IV, 1955, 46); Все ж для неї було б найбільшим горем, якби його там збракували, якби він там [у райкомі] не пройшов і не був у числі відібраних (Гончар, Людина.., 1960, 30).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збракую | збракуємо |
2 особа | збракуєш | збракуєте |
3 особа | збракує | збракують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збракував | збракували |
Жіночий рід | збракувала | |
Середній рід | збракувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збракуймо | |
2 особа | збракуй | збракуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збракувавши |