збіднений
ЗБІДНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збіднити. Місце дії у фільмі [«Запорожець за Дунаєм»] збіднене й вузько обмежене тісним подвір'ям Карася (Мист., 1, 1955, 32); Брати з життя і повертати в життя, але в збагаченому, а не збідненому вигляді,- такий закон мистецтва соціалістичного реалізму (Вітч., 8, 1958, 147).
2. у знач. прикм. Який має в незначній кількості потрібні риси, ознаки. Асканійський ковиловий степ - це південний варіант так званих безбарвних степів, що відносяться до найбільш посушливого і збідненого типу степів (Наука.., 6, 1963, 61).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збіднений | збіднена | збіднене | збіднені |
Родовий | збідненого | збідненої | збідненого | збіднених |
Давальний | збідненому | збідненій | збідненому | збідненим |
Знахідний | збіднений, збідненого | збіднену | збіднене | збіднені, збіднених |
Орудний | збідненим | збідненою | збідненим | збідненими |
Місцевий | на/у збідненому, збідненім | на/у збідненій | на/у збідненому, збідненім | на/у збіднених |