зв'янути
ЗВ'ЯНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що зав'янути. Травка зв'яне, травка зсохне Коню вороному; Отрутою вода стане Мені, молодому! (Пісні та романси.., II, 1956, 35); - Вийшла заміж - як за стінку засунулась: змарніла, зв'яла, моя рибочка. А дівчина була - як сонце (Вовчок, І, 1955, 39); На долині холод стане; Як рослина, й серце зв'яне (Щог., Поезії, 1958, 275); Зв'яне краса твоя десь під барканами, Ще доконає зима, І незабаром, покрашена ранами, Згинеш під тином сама (Стар., Поет. тв., 1958, 105).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зв'яну | зв'янемо |
2 особа | зв'янеш | зв'янете |
3 особа | зв'яне | зв'януть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зв'янув | зв'янули |
Жіночий рід | зв'янула | |
Середній рід | зв'януло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зв'янімо | |
2 особа | зв'яни | зв'яніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зв'янувши |