звада
ЗВАДА, и, ж., заст. Незгода, ворожнеча. Король Едвард Шотландців призволяє Лихую зваду залишить, Спокій вернути краю, Прийти до згоди без війни (Л. Укр., І, 1951, 352); Як тільки ж Женю вирядив о. Яків учителювати в чуже село, зразу почалася у його з учителем звада (Вас., І, 1959, 192); // Сварка. Ще батько лежав серед свічок на лаві, як у хаті в нас почалася звада (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звада | звади |
Родовий | звади | звад |
Давальний | зваді | звадам |
Знахідний | зваду | звади |
Орудний | звадою | звадами |
Місцевий | на/у зваді | на/у звадах |
Кличний | звадо | звади |