зважувати
ЗВАЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВАЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Визначати вагу кого-, чого-небудь. Беріть, везіть хоч на возах, я й сам ще навантажу, я лиш на власних терезах мішечок кожний зважу (Л. Укр., І, 1951, 276); - Однесеш оце все [золото] в банк, нехай при тобі зважать і випишуть квитанцію (Кучер, Чорноморці, 1956, 396).
Зважувати (зважити) в руці (на руці, на долоні) - беручи в руку, визначати приблизну вагу чого-небудь; прикидати. Явдоха вилізла з-під комори, як дорогоцінний скарб тримаючи мішок з зерном.- Хунтів десять буде,- зважила в руці жінка (Донч., III, 1956, 11).
@ Зважувати (зважити) на око - орієнтовно, поглядом визначати вагу чого-небудь.
2. перен. Визначати, оцінювати що-небудь. Самійло Вихор пильно вдивлявся у розпалених боєм матросів і піхотинців, зважував кожен їхній рух і позу (Кучер, Чорноморці, 1956, 434); Тільки Тарас Бовкун не розгубився. Побачивши німців, він відразу зважив ситуацію і вмить зник (Довж., І, 1958, 366); // Розраховувати що-небудь наперед. Панас Кандзюба силкувавсь до натуги підняти велику шафу, але не зважив сил. Вона навалилась на нього і придушила (Коцюб., II, 1955, 88); Бригадир нишком вирізав з газети показники Гіталова й сподівається їх перекрити, але про це не каже нікому й слова. Хоче зважити свої можливості, щоб потім не кліпати (Ю. Янов., II, 1954, 129); // Обмірковувати, обдумувати що-небудь. Завжди запальний у суперечках, він сьогодні кожне своє слово зважував (Кач., Вибр., 1953, 38); [Аврелія:] Що мати хоче відсудить маєток, се негаразд... А втім... як добре зважить... се, може, й дійсно матері належить (Л. Укр., III, 1952, 285); // Вирішувати що-небудь. Синьоокий зміряв Миколу з голови до ніг, ніби прицінювався до нього, ніби зважував - варто з таким жити чи, може, відмовитись (Збан., Курил. о-ви, 1963, 93); Досі не зважила [панночка], яку сукню має надіти увечері, чи блакитну, чи кремову? (Л. Укр., III, 1952, 497).
Зважити всі за і [всі] проти - детально обдумати що-небудь, зіставляючи сприятливі й несприятливі моменти. Вирішувати повинен Максим сам. Зважити, обдумати всі за і всі проти (Рибак, Час.., 1960, 654); Зваживши отак усі «за» і «проти», Марко дійшов висновку, що справи в нього йдуть непогано (Кир., Вибр., 1960, 362).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зважую | зважуємо |
2 особа | зважуєш | зважуєте |
3 особа | зважує | зважують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зважуватиму | зважуватимемо |
2 особа | зважуватимеш | зважуватимете |
3 особа | зважуватиме | зважуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зважував | зважували |
Жіночий рід | зважувала | |
Середній рід | зважувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зважуймо | |
2 особа | зважуй | зважуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зважуючи | |
Минулий час | зважувавши |