звалений
ЗВАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звалити. Вони посідали на звалену бурею смереку (Чорн., Визвол. земля, 1950, 54); Я.. бабахкав у повітря. Іноді необережна качка, чиря, черник або шелихвіст, звалений з льоту, плюхкалися на плесо (Досв., Вибр., 1959, 414); Босі ноги лопотіли якийсь час по стежці, потім затріщали кущі за малинником, потім гепнула долі каменюка, звалена з муру,- і все стихло... (Смолич, II, 1958, 63); У кінці коридора, в кутку, Тамара побачила звалені безладно купою на підлозі миски, консервні бляшанки, кухлі (Хижняк, Тамара, 1959, 178); // звалено, безос. присудк. сл. Все єство її говорило: «Зрозумійте, товаришу, що все звалено на мої плечі. Одвернусь я, і печі [доменні] підуть шкереберть» (Рудь, Гомін.., 1959, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звалений | звалена | звалене | звалені |
Родовий | зваленого | зваленої | зваленого | звалених |
Давальний | зваленому | зваленій | зваленому | зваленим |
Знахідний | звалений, зваленого | звалену | звалене | звалені, звалених |
Орудний | зваленим | зваленою | зваленим | зваленими |
Місцевий | на/у зваленому, зваленім | на/у зваленій | на/у зваленому, зваленім | на/у звалених |