звихнений
ЗВИХНЕНИЙ, ЗВИХНУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до звихнути 1, 2. Хоч старий Сава умів складати і зв'язувати поламані кості та направляти звихнені сустави, але навіть він похитав тільки головою над недужим (Оп., Іду.., 1958, 477); Намучились і намудрувалися найрізніші годинникарі над тим механізмом, ніхто не вмів ані віднайти, де там було щось попсоване чи звихнене, ані пустити його наново в рух (Фр., IV, 1950, 206).
2. у знач. прикм., перен. Який звихнувся, збочив у житті, поведінці і т. ін. Взагалі мама звихнена на всякому мотлоху та на барахлі (Речм., Твій побратим, 1962, 50).
@ Звихнутий розумом (умом, з розуму, з ума, психічно) - який має відхилення від норми в психіці; психічно ненормальний, божевільний. Це були не просто молоді спортсмени, а якісь звихнуті з розуму фанатики спорту (Вільде, Сестри.., 1958, 172); Розбещений та психічно звихнутий міщанин та його моральна безвихідь, статеве питання - все це й стало сюжетом його писань (Смолич, Мир.., 1958, 327).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звихнений | звихнена | звихнене | звихнені |
Родовий | звихненого | звихненої | звихненого | звихнених |
Давальний | звихненому | звихненій | звихненому | звихненим |
Знахідний | звихнений, звихненого | звихнену | звихнене | звихнені, звихнених |
Орудний | звихненим | звихненою | звихненим | звихненими |
Місцевий | на/у звихненому, звихненім | на/у звихненій | на/у звихненому, звихненім | на/у звихнених |