звичаєвість
ЗВИЧАЄВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до звичаєвий. Немеркнучі зразки традиційної звичаєвості та обрядовості ніколи не згасали в народному побуті (Літ. Укр., 1.I 1965, 3); Вивчаючи народну звичаєвість, вчені повинні дослідити закономірності в розвиткові та використанні її народом (Нар. тв. та етн., 3, 1964, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звичаєвість | звичаєвості |
Родовий | звичаєвості, звичаєвости | звичаєвостей |
Давальний | звичаєвості | звичаєвостям |
Знахідний | звичаєвість | звичаєвості |
Орудний | звичаєвістю | звичаєвостями |
Місцевий | на/у звичаєвості | на/у звичаєвостях |
Кличний | звичаєвосте | звичаєвості |