звірення
ЗВІРЕННЯ1, я, с. Дія за знач. звірити1. Про страхіття турецько-татарського рабства розповідають невільники і в своїх думах - «невільничих плачах». Їх переживання, безпосередні звірення почуттів у неволі переплавилися в перлині високохудожньої поезії (Наука.., 3, 1965, 13); Марними були всі його словесні зусилля, й, щоб не зганити відчуття космосу мізерністю словесних звірень, він благально мовчав (Довж., І, 1958, 498).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звірення | звірення |
Родовий | звірення | звірень |
Давальний | звіренню | звіренням |
Знахідний | звірення | звірення |
Орудний | звіренням | звіреннями |
Місцевий | на/у звіренні | на/у звіреннях |
Кличний | звірення | звірення |