звіркуватий
ЗВІРКУВАТИЙ, а, е. Схожий чимось на звірка. Уважно, настороженими очима, вони [хлопчаки] стежать за голубами і їхнім неласкавим, насупленим, мовби навіть звіркуватим господарем (Ряб., Жайворонки, 1957, 229); // Такий, як у звірка (звичайно про вираз очей). Хлопчик пропхнувся між батьками, поклав руки на материну й батькову долоні, не зводячи з мене звіркуватих оченят (Хор., Ковила, 1960, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звіркуватий | звіркувата | звіркувате | звіркуваті |
Родовий | звіркуватого | звіркуватої | звіркуватого | звіркуватих |
Давальний | звіркуватому | звіркуватій | звіркуватому | звіркуватим |
Знахідний | звіркуватий, звіркуватого | звіркувату | звіркувате | звіркуваті, звіркуватих |
Орудний | звіркуватим | звіркуватою | звіркуватим | звіркуватими |
Місцевий | на/у звіркуватому, звіркуватім | на/у звіркуватій | на/у звіркуватому, звіркуватім | на/у звіркуватих |